Сестри Гаєві про самостійних митців та роль маленької галереї у великому місті


    Культурна мапа Дніпропетровська. Інтерв’ю з профі про…
    Сестри Гаєві про самостійних митців та роль маленької галереї у великому місті


    Проект «Культурна мапа Дніпропетровська» досліджує культурне середовище нашого міста та його потенціал. Ми багато спілкуємося з друзями, колегами та незнайомими нам мешканцями Дніпра, шукаючи способів швидшого та якіснішого розвитку культури і мистецтв. Ми розповідали вам, як проходили «Бесіди за кавою» - зустрічі з професіоналами та просто небайдужими людьми, на яких ми обговорювали шляхи до нових, актуальних культурних стратегій. Ми проводили онлайн-опитування і дуже вдячні більше тисячі його учасників за відкритість, бажання до змін та слушні поради, і дуже скоро будемо раді поділитися з вами його результатами.

    А поки що команда проекту розпочинає серію інтерв’ю з досвідченими митцями, менеджерами культури, архітекторами, літераторами, журналістами, власниками бізнесу у сфері культурних індустрій та іншими професіоналами, які так чи інакше беруть участь у культурних процесах нашого міста і знаються на них. Що вони думають про наше спільне середовище, як бачать його шанси на розвиток та які можливості відкриваються нам за кращої співпраці – читайте далі…

    Перша бесіда буде з сестрами Гаєвими Аліною&Каріною – дуже відомими у Дніпропетровську близнючками, які весь час, скільки себе пам’ятають, займаються живописом, авторським одягом, текстильною лялькою і на собі випробували реалії культурного середовища нашого міста. Закінчивши Придніпровську державну академію будівництва і архітектури за спеціальністю «архітектор» 2010 року, вони обрали мистецтво своєю реальною професією. Маючи на власному рахунку чимало персональних виставок та проектів, сестри віднедавна стали власницями авторської галереї-книгарні «Чорна Ящірка» у Дніпропетровську.

    Дівчата, ви народилися і виросли у Дніпропетровську. На вашу думку, який у міста імідж? Як би ви коротко визначили «Дніпропетровськ – це…»?
    Дніпропетровськ – це місто з промисловим минулим і частково його теперішнім. У зв’язку з побудовою центра «Менора», можна припустити, що обличчя міста набуде своїх змін, але не так швидко. Тож говорячи про сьогодні, ми знаходимось в певному збентеженні, бо важко окреслити конкретну лінію напрямку. Мабуть, Дніпропетровськ – це все ж таки промислово-виробниче місто з великим потенціалом до реорганізації.


    Що змінилося в культурі міста за останні 5 років? Як це вплинуло на вашу роботу?

    За останні роки, не можна не згадати про покращення стану парків, оглядових майданчиків, а також модернізацію набережної міста, де використані одні з останніх тенденцій ландшафтного дизайну (вільне планування клумб, доріжок, тощо). Це створює сприятливі умови для проведення таких культурних заходів в житті міста, як тематичні фестивалі, свято «День міста», вуличні театри (яких, на жаль, критично мало), для проведення пленерів в особистому порядку.

    Говорячи про нашу направленість - маємо на увазі все, що пов’язане з галерейною діяльністю – з радістю повідомимо, що тільки за останні три роки в м. Дніпропетровськ втричі виросла кількість галерей, а також з’явилась така рушійна сила як К-12, якій ми завдячуємо створення ряду культурно-масових закладів, а також створенню першого в місті хостелу.

    Говорячи про нашу роботу, слід зазначити, що маючи однодумців, хоч і в невеликій кількості, все впевненіше відчуваємо важливість наших дій для міста. Це означає, що одна й та ж думка висить у повітрі і її підхоплюють.


    Які напрямки в культурі та мистецтві, на вашу думку, варто розвивати? Що має хороші перспективи?

    Культуру, як і історію, творять конкретні люди, тож, глянувши навкруги, необхідно виявити «умовного лідера» серед культурного середовища, і йти за ним, але тільки в разі сприятливих умов і погодженням напрямку руху. Створюючи власну галерею, ми йшли від себе, від цікавої нам галузі, охоплюючи цікаві течії. За відсутності вищих художніх учбових закладів, нам сьогодні важко відбирати місцевих художників, бо орієнтуємось ми на молоде середовище, та створюючи пропозицію, ми автоматично створюємо попит.


    Але відсутність художніх вишів – не єдина проблема. Які ще проблемні зони ви могли б відзначити?

    Так, відсутність вищих художніх закладів, сучасної професійної освіти для митців – проблема нагальна, але розуміємо, що на пустому місці вони не створюються, тому це важко виправити. Є ряд дрібних проблем, але які так само залежать від глобальних. Тут одночасно необхідно «все й одразу», але так само важливо чітко окреслити ті компоненти, що бракують, і спрямувати сили на скорішу їх реалізацію. Ми маємо більш-менш окреслену в рамках міста музичну галузь - ми говоримо про мас-культуру, те, що місто дозволяє і заохочує учнів і випускників музичного коледжу проявити себе на площі перед слухачем. Поряд з тим – зовсім мало постійних виставкових площадок для стріт-арту, граффіті – ця галузь дуже примітивно зреалізована.
    Коли ви відкривали галерею-книгарню, яку мету ви собі ставили та з якими принципами визначаєте програму її діяльності зараз?

    Перша і найголовніша мета створення галереї – це співпраця з мешканцями міста над підвищенням культурного рівня. Ми наголосили і наголошуємо на тому, що українська книга є, що сучасне мистецтво поряд. Не маючи таких ресурсів, як Лондон, Мюнхен або Відень, ми можемо своїми силами, з меншим (на початку) розмахом «навернути» глядача, або принаймні дати можливість познайомитись з сучасним живописом, з дитячою ілюстрацією, з сучасною українською літературою та поезією. Ми наголошуємо на тому, що Дніпропетровськ не стоїть осторонь і бере (можливо не так багато, як міг би) участі у всеукраїнському культурному житті. Галерея-книгарня «Чорна Ящірка», відзначивши наприкінці минулого року свою першу річницю, може заявити, що тепер галерейний простір є платформою для молодого дніпропетровського мистецтва, представленого живописом або графікою. Ми заохочуємо молодих художників, не обов’язково з освітою, до співпраці, ми тісно працюємо з Харковом і вже у лютому представимо глядачеві харківську художницю.
    Які матеріальні та нематеріальні ресурси міста вам доступні та до яких вам хотілося б полегшити доступ? Наприклад, в організації заходів.

    Міські портали gorod.dp.ua, а також artmisto.com, інтернет-розсилка, а також соціальні мережі – це що стосується популяризації на інтернет-широтах. Щодо міського простору, то нас підтримують в розповсюдженні інформації Арт-центр «Квартира», кав’ярня «Fashion book», кав’ярня «Perfect coffee», кав’ярня «Бекір», вільний простір «Риба Андрій», ресторан «Невідомий Петровський». Щодо доступу до інших ресурсів, то ми би хотіли більшої популяризації, тобто можливості розмістити нашу інформацію в таких місцях, де ходить «наш глядач».


    А хто є «вашим глядачем»? І як саме вам хотілося б до них дістатися?

    Наш глядач, це людина, яка так чи інакше дотична до мистецтва. Це може бути людина, яка є творцем мистецтва, людина, мистецтво для якої є хобі або спосіб цікаво провести просто час. Вік тут не має значення. Також наш глядач – це мамусі і татусі, діти яких ще зовсім маленькі. Так як ми говоримо про відвідувача нашої галереї «Чорна Ящірка», то не можна упускати той факт, що галерея наша ще й книгарня. Ми працюємо переважно з українськими видавництвами, виключенням є тільки видавництво «TASCHEN», яке ми представляємо тільки книжками-каталогами з мистецтва. Тож, повертаючись до книги, скажемо, що дитяча література у нас займає майже 40% книжок, отже це закономірно, що батьки дітей є нашим глядачем-читачем. Також наш глядач це молодь, бо саме молодь є рушійною силою, а так як ми активно заохочуємо молодих талановитих людей до співпраці, це вочевидь приємно, що вони залучаються, приходять до нас і є активним глядачем галереї-книгарні «Чорна Ящірка». Як дістатись? Ну, звісно можна давати більше реклами, більше інформації, більше всіляких рекламно-інформаційних блоків. Але це не головне. Бо нам не потрібні будь-які люди, нам потрібен «наш глядач», а наш глядач – це людина мисляча, людина, що здатна сама обирати свій вектор руху. Тож основною формулою якою ми користуємось – це концентрація не на кількісному розповсюдженню інформації, а на якості продукту, що представляє наша галерея, це стосується і насиченості галереї, і насиченості якісної художньої й дитячої літератури, і проведення літературно-поетичних акцій, і широкої галерейної діяльності. Тож людина зацікавлена рано чи пізно нас знайде сама.


    Чи є у вас постійні партнери в місті? І с ким вам хотілося б співпрацювати?

    В попередній відповіді, нам здається, ми трохи вже розповіли про наших партнерів. Головне – це коли однодумці тебе підтримують. Співпрацювати з людьми інших структур, можливо і варто було б, але як правило ми з ними говоримо різними мовами.

    Дівчата, нещодавно ви усім «творчим складом» - я маю на увазі вас і чоловіка Аліни, музиканта Дениса Швеця – переїхали жити до Києва. Чи є в новому місці те, чого бракувало в роботі та творчості вдома? Як ви думаєте, чому в Дніпропетровську цього немає?

    Справа в тому, що кожне місто має свій настрій, свій «діалог», свою «матрицю», якщо хочеш. Київ, як і більшість столиць, має і не має особливого обличчя, це водночас пересичене маргіналізмом місто і місто великих можливостей. Тож, скажімо, тут більш лояльне, більш відкрите середовище, люди, які багато бачили, мають широкий погляд. Водночас тебе підтримують, але паралельно ти відчуваєш свободу дій, навіть якусь умовну «непотрібність», але в хорошому сенсі. Не можна сказати, що Дніпропетровськ – місто консервативних поглядів, але такої аж підтримки з боку міста не відчувалось також. Закрите в своїй шкаралупці місто навряд чи може швидко розвиватись в культурному плані. Але, можливо, ми просто переросли це місто. Дехто, закінчивши вуз – повертається працювати в рідну школу, а деякі, отримавши освіту, - лишають своє місто, а деколи навіть державу – це все особистий індивідуальний підхід.


    Чи бачите ви, як ці проблеми можна виправити?


    Виправлення можуть здійснитись за рахунок ефективної взаємодії особистості і часу. Створивши галерею-книгарню «Чорна Ящірка», нам здається, ми привнесли певний поштовх, а також на один крок наблизили наше місто до культурного розвитку. Знову ж таки, повертаючись до освіти, хочемо сказати, що на пустому місці нічого не трапляється. Наше місто не має культурного художнього середовища, те ж можна сказати про музикантів і поетів. Але ми не маємо повного провалля звісно. Варто, мабуть, сказати про якість цих середовищ. А от якість – це вже особиста штука, хтось тільки до неї прийшов, хтось нею захоплюється, хтось пройшовши скрізь – пішов далі. Ми були нещодавно в Харкові, і можемо сказати, що там більш потужний рух, більш активна молодь. Але поговоривши з «місцевою елітою» - зіштовхнулись з тими самими проблемами. Як не крути, а кількісний рівень врешті-решт з часом переростає в якісний рівень. Це має оселитись у свідомості людей, і тоді щось, прояснившись, зрушиться з місця. А ми цьому будемо активно допомагати!
    Назвіть три події, які змогли б покращити ситуацію в культурному середовищі Дніпропетровська найближчим часом.
    Ми би не стали класифікувати подій за кількістю. Головне – це комплексний підхід. Нашому місту треба одночасно вирощувати культурний прошарок і попит на цю культуру.

    Дякую, дівчата! Сподіваюсь, ми відчуємо ці зміни ще за нашого життя. Бажаю вам натхнення й успіху надалі, де б ви не були.

    Юлія Овчаренко


    Смотрите также

    Информация

    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.

Культурная карта Днепропетровска

Стоит посмотреть
Новое


Развитие


Афиша


Подпишись!






Реклама

Используйте только лучшие стоковые изображения и видео в своей работе!