вісником весни (віршування в окупації)


    вісником весни (віршування в окупації)


    йду зречений у мрії без кобзи і без ліри
    стежиною в руїні, що в скаллі і кригка.

    змальовується в часі від змори яви марень -
    хтось наче під цимбали ужучив гопака,

    а там онде вертляві на саксафоні грають,
    музики баламутні оркестром духовим.

    гроза ураз ударить в тамтами і літаври -
    переполох і сполох і дощ спаде...затим

    сніги зими, морози зійдуть і скрапотіють
    в весняному цвітінні у сонці на льоту.

    і розсвітом безмрійний в серпанку у зневір"ї
    в жароту, в спеку літа стежиною ввійду -

    в гаю, в тіні вербовій присяду коло ставу -
    про що шепоче легіт почути в напівсні.

    занурюся у казку, в гармонію оманну,
    невчасний в сьогочассі зречуся метушні.

    сумної заспівають гріва мов хвилі водні
    і квіти літа в сонці всміхаються мені.

    а в небесах спокою човнами хмари білі
    із вічності у вічність пливуть в височіні -

    їм байдуже-байдужо, що ще зима зимує
    за вікнами, над ставом, в гаю і у степах.

    але як перший вісник ширяє в сині неба,
    в сліпучій зливі сонця самотний чорний птах...

     


     

    Смотрите также

    Информация

    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.

Стоит посмотреть
Новое
Реклама

Используйте только лучшие стоковые изображения и видео в своей работе!



Зарабатывайте и творите без ограничений!