в заметільну ніч (віршування в окупації)


    нічка темна при свічах завертілася.
    тінь тонесенька якась там уздрілася.
    і торкалися до вуст бліді пальці рук.
    з шумом віял розгорнув чорні крила крук -
    і не стало в тій пітьмі ані зірочки,
    ані спалаху, ні блиску, ні іскриночки.
    а і обрій у зорю ледь окреслений
    у завісах, в їдкий дим перелесника -

    заревіли там логи,
    б"ють хвостами щоснаги
    в тулумбасища;
    там чаклують чаклуни,
    в лід катають валуни,
    виють відьми, відьмаки
    мнуть мов скло льодяники
    в чані ласощі -

    тут усе не до пуття,
    непутяще у буття,
    в оці бісики.
    лиси, миші та щури
    не вилазять із нори.
    швенді, п"яні шатуни
    зазирають в білі сни,
    в хугу писками...

    з хрустом кроком ломить лід -
    в степ крізь ліс крокує дід,
    хльоста пугою
    і іржавий розсвіт п"є,
    і щосили хугу б"є -
    в білім пеклі велет кат
    світ шматує безліч крат,
    ставить стугами.

    віє віхола і стогне, з болю стелиться.
    і кричить в вітрах пітьма у істереці,
    і кидає в сніг услід лід камінцями,
    наїжачилась уся гостро глицями.
    у зірковосвітлий світ ночі очками
    дивить, тане - відійде швидко крочками,
    впаде тонко тінню... - тінь спить від місяця.
    і у тиші враз життя все окреслеться...

     


     

    Смотрите также

    Информация

    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.

Стоит посмотреть
Новое


Развитие


Афиша


Подпишись!






Реклама

Используйте только лучшие стоковые изображения и видео в своей работе!



Зарабатывайте и творите без ограничений!