осінні печалі...


осінні печалі...

був вечір у день імлистий -
сутінками зорі
тулився до вулиць міста
зимно у цій порі.
...до себе мовила тихо,
сумно (як подих в штиль),
що так! покохала з лиха
дурня напевно ти.
-...а він не звернув уваги...
мабуть, моя вина.
була йому як розвага,
в осені як весна.
тепер він поїде завтра...
завтра...це точно вже.
в душі моїй гасне ватра.
хай його Бог береже... -
зробила ковток з бокалу
рвучко і спішно так...
але на вустах печалі,
біль на твоїх вустах.
і локон каштаново темний
впав до твого плеча.
і я, мовчазний і чемний,
вбитий, розбитий вщент
із поглядом (що як цілунок)
тану в твоїй красі -
і ллється із медом трунок
в серце, в чуття усі.
й абсурдом, здавалось, бути
другом тобі лише...
закоханість ця незбутна
чи не дурне кліше...
а вечір у день імлистий
сутінками зорі
тулився до вулиць міста
зимно у цій порі.

  дружба кохання осінь вечір сум

 

Смотрите также
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Реклама

Используйте только лучшие стоковые изображения и видео в своей работе!



Зарабатывайте и творите без ограничений!