зустріч...


    зустріч...


    блюз наливає ніченька мені...
    (Микола Чат)

    мелодія блукає у струні.
    і раптом пригадалося колишнє...
    дощем від неба, подихом у листі
    блюз наливає ніченька мені.

    з минулого забутого вже дня... -
    там ліхтарі на вулиці в тумані,
    в кінці якої я стою примарний,
    закоханий такий у тебе я.

    стривожилося серце мені враз
    отим сумним коханням нероздільним -
    тепер від нього я давно вже вільний,
    але ж воно палким було у нас.

    і наче мить майнулися роки -
    вже друзями зустрілися з тобою
    і спогади аж стислися до болю,
    як до твоєї я торкнусь руки.

    - ...чому не я?.. - спитати я посмів.
    і мовила із жартом - ...був надійний.
    мене ж тягнуло більше до розбійних,
    до наглих і вже з досвідом самців... -

    і розсміялись з того разом ми.
    і за кохання випили нетлінне.
    яке, на жаль, частенько швидкоплинне,
    не гріючи, згасає між людьми.

    тепер ти в закордонні...знати б де...
    а я отут, за чаркою у барі -
    про те, про се в компанії гутарю,
    про наше сьогодення не просте.

    і важко так, і темно на душі,
    і майбуття усе якесь примарне...
    а як твої там європейські мандри?..
    у нас тут загостилися дощі.......

      спогади, зустріч, кохання, час, сум

     


     

    Смотрите также

    Информация

    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.

Стоит посмотреть
Новое


Развитие


Афиша


Подпишись!






Реклама

Используйте только лучшие стоковые изображения и видео в своей работе!



Зарабатывайте и творите без ограничений!